Задзвонив телефон.Довго дзвонив.Коли вона врешті взяла його до рук то побачила що звонить ВІН.Звонить Констянтин.Поспішно щоб встигнути вона нажала на кнопку і схриплим голосом промовила
-Алло..
-Привіт..Ти як?
-Хай...Я??..Як завжди впринципі...
-Зорян.Я тебе не розумію.Тобі погано?
-Мене мало хто розуміє....
-Кидайся цього бо воно мене нервує!...
-Вибач більше не буду....
-Що сьогодні робила?
-Я?...Нічого...- і декілька слоьзин впали на подушку...
-Далі плакала?...Кидайся цього тобі пора привикнути до того що ми не будем разом.Я тебе не кохаю!...
-Тільки я тебе розлюбити неможу...
-Я хвилююсь за тебе бачиш навіть дзвоню...ладно мені треба йти...-так і не дочекавшись відповіді він кинув слухавку.
Почувши гудки вона впала в подушку і заридала.Сльози рікою лились по лиці а подім подушці.Її горю небуло меж.Та тут пролунав дзвінок у двері.Зоряна була не в стані і не в настрою відчинити їх.Вона далі плакала.Та дзвінок не замовкав і звучав далі.Не витримавши вона всатла витерла сльози і відчинила двері.В дверях стояв її друг Антон з цукерками.Він бачив її лице і одразу зрозумів що вона плакала.Не дочікуючись відповіді він ступив за поріг квартири.Зоряна просто мовчки закрила двері за ним.Поки він роззувався.Вона взяла цукерки і пішла в кімнату.Там вона знову впала на ліжко і заплакала у подушку. Антон мовчки присів біля неї.Він також мовчки гладив її по голові.Він знав чому вона плаче і наскільки їй боляче.Він хтів її заспокоїти але незнав що і казати.Через деякий час Зоряна теж сіла на ліжку і обняла Антона.
Вона почала говорити через сльози.
-Чому?чому світ такий жорстокий до мене....
-Він не жорстокий він прекрасний....Це просто поганий момент....Все обов"язково буде добре....-він ще дужче але ніжно обняв Зоряну.
-Ні...-схлипуючи відповідала Зоряна- не буде....він мене не кохає....Я нікому не потрібна.....Зі мною ніхто не хоче бути....
-Неправда...А якже я?...Ти потрібна мені...Я хочу завжди бути поряд з тобою...Я готовий на все заради тебе...-запинаючись говорив Антон.
Зоряна підняла голову і своїми заплаканими очима подивалась у його.Антон неміг намилуватись нею.Він так рідко буває настільки блзько до неї.Так рідко-про себе думав Антон.
-Ти...ти справжній друг...Як би я хотіла щоб ВІН був таким як ти....-сказала Зоряна і знову впилась в подушку і ще дужче розплакалась.
І хоча Антону було дуже боляче він нічого не сказав а просто сидів поряд. Пройшов деякий час.Зоряна вже змирилась з всім.Розквітла і поправилась.Стала справжньою місс.
Одного сонячного дня Антон купив квіти.Він купив троянди.Улюблені квіти Зоряни і її улюблені цукерки "Пташине Молоко".Він був повний надії і рішучості.Він підійшов до її дверей.Він стільки раз тут був але сьогодні все по особливому.Сьогодні все зміниться-так думав Антон.Він з деяким ваганням але все ж таки натиснув на кнопку дзвінка.Чекати довелось не довго.Зоряна відчинила двері і була дійсно дуже радісна.Але коли побачила Антона з квітами і цукерками була дуже здивована.Вона запросила його в кваритиру.
-Ти не повіриш...Знаєш хто в мене зараз?...-радісно мов дитя говорила Зоряна.
-Ні?І хто?-здивованим голосом промовив Антон.
-Зайди на кухню і побачиш.
Поки вона взяла квітку з цукерками та понесла у вітальню щоб поставити квітку у вазу Антон зайшов на кухню.Там сидів Констянтин.Той встав і подав руку.Вони поздоровались.
-Зоряна про тебе багато розповідала....-почав розмову Констянтин.
-Так?І що?
-Я тобі дуже вдячний.Зараз я зрозумів свою помилку і зрозумів що хочу бути і з нею.Здається якби ти їй тоді не поміг то ми б зараз не змогли бути разом.-сказав Констянтин.
Лице Антона наповнилось кров"ю.
-Вибач...-промовив Антон і зірвася та побіг геть з квартири.Він просто біг,будь куди.Як найдалі звідси.
Коли Зоряна зайшла на кухню то побачила що Антона вже немає а Костя здивований сидить з чашкою чаю.
-Де він?-спитала Зоряна.
-Я йому подякував за те що ми разом і він вибачився і побіг.Мабуть нагальні справи...-чухаючи голову промовив Костя.
Це дуже занепокоїло Зоряну та коли Костя підійшов і обняв її і їхні губи спились у поцілунку вона про все забула від щастя.
Антон набрав СМС зі словами "Вибач...Ти поступила правильно.Та я більше так неможу..."і відправив на номер Зоряни.В цей час він вже стояв на стільчику.По його лицю лились слози.Він дуже жалів що остання людина яку він бачив це був Костя а не Зоряна.Відкинувши всі думки він зістрибнув з стільчика....
На слідуючий день Зоряна була дуже радісною.Все було просто прекрасно.Вона відчувала себе найщасливішою людиною на землі.Та щось її непокоїло.На душі було щось важке.Її дивувало що Антон ще не дзвонив, він завжди дзвонив їй в таку пору щоб дізнатись як вона і чи вийде на прогулянку.Тоді вона взяла телефон і побачила що їй пришла від нього СМС.Прочитавши його вона дуже зніяковіла.Вона подзвонила йому та ніхто не піднімав.Тоді вона навіть не переодівачись так просто взувшись в халаті побігла в сусідній під"їзд де жив Антон.Підійшовши до дверей квартири де жив Антон вона помітила що вони відчинені.Коли Зоряна зайшла то побачила що всі в чорному а батьки плачуть.Лише тоді вона помітила тіло.Вона побачила його.Його нещасне обличчя і шрам на шиї.Він лежав непорушний.Зоряна немогла повірити своїм очам.Ще вчора він був такий радісний,такий вірний і такий...закоханий, а зараз такий...мертвий.Тільки тепер вона все зрозуміла.Зрозуміла для чого були її улюблені троянди і пташине молоко.Вона підйшла і в останнє подивилась у його глибокі але вже бездушні сині очі.Схилившись над ним вона його поцілувала.Після цього її серце так здавило що вона зімліла.
Вона довго була дуже замкнута і ні з ким не говорила.Вона не відповідала на дзвінки Кості і кляла той день коли з ним познайомилась.Коли Зоряна була на похоронах Антона вона з жалем проводжала його в останню путь.Її непокоїла одна думка.Чому?Чому він їй нічого не казав?І тоді вона загадала ту розмову.Ту коли він казав що вона потрібна йому."Вот дура.Він же прямо сказав!Як я могла не зрозуміти?Натомість я зробила все ще гірше...."шепотом сказала Зоряна."Лише коли втрачаєш розумієш що це для тебе значить.І тільки зараз я зрозуміла що весь цей час я любила лише його......"
Прийшовши додому вона одразу пішла у ванну.Наповнивши її водою Зоряна роздягнулась і залізла в неї.Вона довго лежала і обдумувала все що сталось.Всі її думки були приковані до Антона."Вибач...вибач мені...Я...Я надіюсь хоть тепер ми будем разом..."і взяла до рук бритву.Ще хвилин з п"ять вона тримала її і врешті решт полоснула по місцю де були вени."вибач..."Вона чула як хтось зайшов в ванну та їй вже було всерівно.Вона відчувала що її хтось взяв на руки і витягнув з ванни та в очах вже темніло, вона була готова померти...Зоряна вже помирала...
