Українські привітання, побажання та смс

Чи не найпоширенішим методом ворожіння було гадання на балабушках. Їх пекли із звичайної білої муки, але була в них одна особливість – воду для них потрібно було носити ротом. Хлопці в цей час також не дармували, вони всіляко зачіпали дівчат, намагаючись їх розсмішити, щоб ті розлили воду. Нарешті, знесилені від такого носіння, а головним чином від сміху, дівчата домовлялись із хлопцями за певні частування, щоб ті дозволили їм закінчити роботу. Пізніше, коли балабушки були спечені та остигли, кожна дівчина позначала свій і їх розкладали на рушнику, розстеленому на підлозі. Потім кликали собаку і дивились в якій послідовності і яким чином він їх буде їсти. Таким чином дівчата взнавали, яка з них скоріше вийде заміж, а котра ще погуляє. Коли собака брав балабушок і їв його віднісши з рушника, то його власниця піде в прийми. Але найгіршим, рахувалось коли собака не з’їсть, а лиш надкусить печиво.

Також популярним був інший спосіб ворожіння. Його використовували дівчата, які прагнули дізнатися, яким буде їх майбутній суджений. На підлозі ставили тарілку з водою, насипали жменю зерна і клали дзеркальце. В кімнату пускали півня і дивились до чого раніше він підійде. Коли півень одразу-ж буде клювати зерно, то майбутній чоловік дівчини буде добрим господарем, якщо скоріше гляне в дзеркальце – ледарем, а коли нап’ється води, то буде п’яницею.

Ворожили ще так – під тарілки, щоб дівчина не бачила, клали перстень, квіточку, гілочку мирта та ляльку. Коли дівчина витягне перстень, то обов’язково наступного року вийде заміж, коли – квіточку,  то ще дівуватиме. Коли дівчина вибирала тарілку, під котрою був мирт, то її чекає розлука, а коли – лялька, то її зрадить кохана людина. Ще кидали чоботи через хату. В котру сторону, буде обернений носок, з тієї буде її суджений.

А в цей час поки дівчата ворожили, хлопці робили збитки: ставила опудала на дорозі по котрій дівчата мають вертатись із вечорниць; знімали хвіртки з воріт, де жили молоді дівчата, та ховали їх, „крали” сани і ставили їх в найнесподіваніших місцях.

Нажаль сьогодні багато традицій, котрі були на Андрія, забуто та відійшли в минуле, та ми надіємось що вони будуть поступово відроджуватись. А я своїм сайтом попробую внести в це свою, хоча б невеличку, лепту.

А Ви не забудьте привітати з іменинами всіх відомих вам Андріїв, в тому числі і Вашого покірного слугу – автора цієї невеличкої статті, тобто мене :)