Останній дзвоник скоро пролунає
І діти, як ті птахи восени,
Порозлітаються у вирії в житті.
І хіба знає хтось, що їх чекає?
Що буде після парти, що спітка?...
Дзвінок останній пролунає скоро,
Хвилин нудних уроків вже кінець,
Але насправді кожен учень знає,
Що їх чекатиме лише добра вінець.
Бо мріють, бо чекають, не діждуться,
Коли вже вийдуть із під крил батьків.
Батьків і вчителів, що відгукнуться,
Не раз в перетині оцих рядків, життів.
Останній дзвоник, добре його чути,
Але у скронях сум чомусь у всіх,
Бо шкільні роки учням не забути,
Бо не забув ніхто шкільних ще днів.
Школа гукатиме і кликатиме діток,
Котрі колись ішли у перших клас,
А зараз вже дівчата й хлопці в квітах,
Проводять школу й свій останній вальс.
Вальс що звучить у коридорах рідних,
А далі вже подібне і не те,
Бо школа кожному давно вже стала рідна,
Дзвінок останній, дякуй йому вже.
Подякуй тому дзвонику востаннє,
Що він гукав і кликав всіх до знань,
Подякуй учень вчителям і рідним
Батькам, адже боролись за цей вальс.
