Мати. Мама. Матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це
магічне слово. Воно про найближчу, найдобрішу, найкрасивішу і наймилішу людину
у світі. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська
ласка гріє нас все життя аж до старості. Її створив Бог на цій грішній землі
для краси і щастя, щоб вона дарувала життя і була продовжувачем роду людського.
Дорогі милі, змучені жінки ! Відновимо Свято матері. Самі для себе. Для наших
родин. Подумаймо, може й ми винні, що опинились у такій безвиході? Схиляємо
низенько свої голови і висловлюємо щире синівське „Спаси Вас Бог” перед образом
Вашим, біловолосі наші бабусі і матері, перед терпінням і печаллю за синами і
чоловіками, братами і сестрами... То дай Вам, Боже, діждатись ще тієї пори,
коли чисте синє небо зігріє Ваші страждальні душі і теплом своїм зменшить болі
Ваших сердець, а перед Вашим поглядом зацвітуть сади, заколосяться ниви
добірним зерном і в чистому мирному небі розіллється нескінченне соло
неперевершеного степового співця – жайворонка. Хай наші друзі і – лелеки
дарують Вам правнучат. Онучат, і діточок – оцих домашніх соловейків, щоб своїм
безгрішним і чистим щебетом звеселяли Ваші змордовані душі та множили надію на
краще завтра нашої долі; помагай Вам, Боже, поставити їх твердо на ноги і засіяти
їхні душі зерном Правди і Науки. Нехай весняне свято розморозить нас, об’єднає
і згуртує! Щастя, здоров’я всім Вам дорогі Матері.